Сублімація графоманки

Просто хочеться до Неї притулитися. Не цілувати, бо Вона не любить. Міцно обійняти, без слів розповідати про те, як Її не вистачало увесь цей час. Вдихнути такий рідний запах Її волосся. Подякувати за те, що Вона, незважаючи на відстань, завжди найближча. За те, що довіряє, що вірить, що бачить мене у снах і за те, що переживає за мене, як ніхто.
І дуже хочеться повернутися в минуле і вирвати собі, 15 літній, язик за все гіркосказане. Повернути час і провести його з Нею. Просто бути поруч.
Натомість дивлюся в дзеркало і бачу Її очі. Чекаю в скайпі. І всі мої молитви - для Неї.

Коли мені виповнилося років з 12, мій тато підключив мене до сімейного бізнесу. На той час він продав б\в техніку, яку мені доводилося приводити до ладу. От помиєш і налаштуєш канали у 10 телевізорів сьогодні, повиколупуєш бруд вухочистками\зубочистками з музичних центрів - отримаєш 5 гривень. Я дуже старанно виконувала свої обов"язки і дотепер пам"ятаю, що жуйку і наклейку з пластика можна вивести засобом для миття вікон. 5 грн можна було потратити на заколки або на 3 морозива. А можна було відкласти "на собачку", який так і ніколи у нас вдома не загавкав(((.
Згодом мій батько підвищив мене у посаді. ( Як? )

Хочу сирник. Не fucking cheesecake, а СИРНИК! Мокрий! З родзинками! З маком і може навіть із вишнями в своєму соці.
Заскучила...

Вони роблять прикольні окуляри. Але навіть краще за окуляри їм вдається реклама.
Я в захваті. Дуже рекомендую



Більше реклами і оправ зі скельцями тут: http://www.ray-ban.com/usa/neverhide/campaign

Сфотографувала своїх співробітниць.
В Канаді важко знайти чисту кров. У всіх намішано, намішано... Генотипи, фенотипи, раси і національності. У цих красунь бурлять гени тата філіпінця та мами - півіталійки, напівугорки.

От знаєте, за що я люблю канадолів?
Дорогий ресторан. Вечеря на двох обходиться десь так доларів у 150. Фінансовий центр Торонто. Красиві зали, дорожезні лампи зі скла ручної роботи, височезні дзеркала і вікна. Французька кухня. 165 видів вин у погребі.
Я вмикаю свою музику. І всі гості та працівники насолоджуються співом Хливнюка, ми всі разом шукаємо відповідь на питання "Хто наклав у бобік?".
Ха.

П.С. Бумбокс в Торонто 13 лютого, доречі.

http://www.youtube.com/watch?v=cqjxisGNIZs&feature=player_detailpage

Я дійшла до висновку, що маленьким дівчаткам читають неправильні казки. В результаті, виростаючи, ми чекаємо на принца, що готовий змагатися за тебе на турнірі, відчайдушного молодика Івана, Петра, Василя, Хуана Петро Гонсалеса (потрібне підкреслити), що відмовиться від півцарстсва задля твоєї усмішки. Віримо, що наш обранець піде тудинезнаюкуди і принесе щосьнезнающо. Бо ми, Принцеса, так хочемо. Ооо, ще ми свято переконані у тому, що ми лежатимемо сплячою красунею, а нас палко цілуватиме прекрасний принц. І він же сам нас знайде. Ми також навперто чекаємо на добру фею, яка лише через те, що за збігом обставин є нашою хресною, подарує нам карету, сукню і туфлі Лубутінс.
Як наслідок, твій принц виявився щуром. Ти сидиш біля розбитого гарбуза і всоте відділяєш рис від гречки. І тут починаєш розуміти. Розуміти те, що в дитинстві вартувало читати казку про жабку, що потрапила у глечик зі сметаною...

П.С. Іван-дурак в реальному житті так і залишається дураком. Навіть маючи твою усмішку і півцарства...

Моє

Ну а я сижу в навушниках на кріслі о 2 ночі, слухаю стрийське радіо і жую восьме вівсяне печенько. Ну і пофіг, в Україні вже ранок.

Чому таке стається в Канаді? Сьогодні я виграла "закулісні запрошення" на завтрашній концерт Океану Ельзи в Торонто. Збуваються дитячі мрії...

Одним словом - тут!

В якийсь момент звикаєш до самотності. Замкнутість в собі, штучні емоції, неможливість обійняти тих,кого хочеш і небажання писати їм листи... Все це стає звичним. Бракує присутності близьких людей. Шалено не вистачає їхнього погляду і голосу в день, коли випадає дощ, що змиває літо. Нема. І ти до цього звикаєш... Телефон. Скайп. Соціальні мережі. Життя стає електронним, переселяється по той бік монітора. В середині стає пусто. Що ти тут робиш? Чому ти не там де ті, кого ти любиш? А що далі??? Для чого все це, якщо ти САМ???

Приїжджай вже до мене... Ну скільки вже Тебе чекати?

Нещодавно відкрила для себе спосіб боротьби із самотністю.
Беру фотоапарат і кудись іду... Поняття не маю, що з ним робити. Принаймні він знає, як рятувати мій настрій.


( глип )

A Ukrainian perfume company claims to have invented a jelly bean capable of producing perfumed farts.
The candies are being produced in a number of varieties, from generic “fresh office” to specific smells which mimic famous perfumes.
After being eaten, they produce what the company call “exit aromas” — which are said to be as effective as air fresheners.
A spokesman for the company, Dmitry Chistilin, told Metro about the product line. “We are creating a fart with a smell of Calvin Klein,” he said.
“I ate (one) with an exit aroma ‘fresh office.’ It’s the same principle as air freshener. There are no digestive disorders after it and the candy works for about two hours.”
The company is now attempting to patent the technology, he added.
One pack of the candy will cost around US$3.25. The different aromas offered so far include Sensation, Clara, and Calvin Klein. There are plans to produce more than 35 smells in all. It’s not known when the candy will be available in Canada.

Як п"ють спиртні напої:

ТЕКІЛА: Лизнув - Випив - Кусьнув;

МАРТIНI: Замовив - Випила - Дала;

КОНЬЯК "ГРІНВІЧ": Відкрив - Закрив - Викинув;

МОЛОДЕ МОЛДАВСЬКЕ ВИНО: Випив - Вскочив - Побіг - Не встиг;

ДОРОГЕ ФРАНЦУЗСЬКЕ ВИНО: Купив - Поставив - Дивлюсь;

ГОРІЛКА: Випив - Захотів - Спокусив - Зганьбився - Заснув;

ТУРЕЦЬКА ГОРІЛКА: Привіз - Відкрив - Спробував - Закрив - Подарував;

СОВЄЦЬКЕ ШАМПАНСЬКЕ: Купив - Випила - Плаче - Сміється - Спить - Везу додому;

ПИВО: Випив - Сходив - Випив - Сходив - Випив - Випив - Заснув - ...Сходив)))

The Making of Old Spice's Commercial: The Man Your Man Could Smell Like - For more funny movies, click here

Просто потік води. Потужний потік. Могутній. Розділяючий, шокуючий, вражаючий. Красивий. Надзвичайно живописний. Дух захопив. Захопив і ще досі не відпустив. Ніагара.

Законодавстом Канади канабіс вважається легким наркотиком, за вживання якого тобі, можна сказати, нічого не буде. Як наслідок, маємо чудове свято - Міжнародний День Марихуани.
5000 чол., а то й більше, збираються, як правило, в центрі міста і курять Weed. Grass. Pot.

http://www.liveleak.com/view?i=b19_1177313315

Над ними - справжнісінький конопляний смог. Поліція нічого не приймає жодних дій проти.

I really like this country.

Напевне вони були початком мого розуміння легкої рок музики. Ще в класі 8 я почала тупати ніжкою під "This is how you remind me", згодом з нетерпінням чекала нових альбомів та постійно крутила їх на радіо. Тому що вони дійсно роблять якісну музику.
Цього тижня я потрапила в лави глядацької аудиторії на зйомках програми Much On Demand на канадському каналі Much Music (доречі, на 10 років старіший за МТV). Серед гостей, власне, і були присутні хлопці з Нікельбек.
Посеред інтервю, під час перерви, до Чада кинувся натовп шалених підлітків за автографами. А я думаю "Чьо тєряцца?". Підійшла до нього зі спини, обняла за талію і кажу: "Don't miss your once-in-a-lifetime opportunity to take a picture with nice Ukrainian girl". Результат - коротенька розмова + це:



Ну і на останок тримайте трошки їхньої останньої соуп-опери
http://www.youtube.com/watch?v=ca0sXdaTWDY

Ну от хвалюся - в День народження Ющенка отримала документи на продовження візи (так що я ще на півтора роки застрягла в Канаді - тут всі гірко плачемо і кажемо: "фісташкавернись!")і виграла місячний абонемент сюди http://www.wynnfitness.com/

Таке може статися лише в Північній Америці.
Глупа ніч, близько 2 години. Даунтаун Торонто. На узбіччі біля житлового кондо-будинку припарковане авто, в якому цілуються двоє.
Гуп! Удар по боковому склу машини. Парочка різко повертає голови вбік, бачить усміхненого беззубого бомжа із довгою рудою бородою: "Hey guys, will you give me a dollar if I tell you funny joke?"

Всі говорять про цей фільм. А я, чесно, його ще й не бачила. Хоча частково його знімали у Ванкувері, де я прожила 5 чудових місяців. Всі квитки постійно розкуплені, черги по 60 чоловік стоять... Танунах.
Зате я познайомилася із каскадером з "Аватару", снідав три дні поспіль у ресторані, де я товкла копійку. Високиииий такий хлоп, з Лос Анджелесу.
Є ще одна цікава історія, пов"язана із нашумівшим фільмом. Завжди, коли з"являється щось настільки популярне й ажіотажне, знаходиться певний придурок, готовий довести, що він придумав чи винайшов це першим. Власне господар того ресторану, де я працювала, вже третій тиждень із рукописами десятилітньої давності, постерами із вигаданими персонажами, копірайтами носиться по адвокатах з метою відсутити мільярди у Кемерона. ТОМУ ЩО ВІН БУВ ПЕРШИМ! Десять років тому, написавши таку ж фікшн-новеллу. Його історія називалася "Терра інкогніта". Так що як читатимете десь в газеті про Еміля Малака, то знайте, що це власник "Bellaggio cafe", Vancouver, який до всіх кричить "Бонджорно бонджорно лавлі піпл" і кожного дня їсть профітролі. Отакі казочки, малята.